Назавжди 23….
Його доля – це доля багатьох молодих чоловіків, які загинули, захищаючи свою Вітчизну, нас з вами. Прості українські хлопці, які виросли в мирний час, були далекі від думок, що їм теж, як дідам і батькам, прийдеться брати в руки зброю... Даманський Ян Юрійович народився 18 травня 1991 р., м. Новий Уренгой, Тюменська область, РРФСР. В 1992 році батьки з маленьким Яном переїхали на постійне місце проживання до України в селище Нова Ушиця, Коростенського району Житомирської області. Навчався Ян в Гулянецькій школі, а після її закінчення в Головинському вищому профтехучилищі. У 2010 році був призваний на строкову військову службу. Після повернення працював на ПАТ «Ушицький комбінат будматеріалів». Мобілізований 20 березня 2014 року, водій роти польового зв'язку 3-го батальйону 30-ї ОМБр. Побував у травні в короткотермінованій відпустці, освідчився, почали готуватися до весілля. Загинув під час боїв у прикордонній зоні в Донецькій області — наступали частини терористів уздовж російсько-українського кордону з артилерійським обстрілом. Похований 8 вересня 2014-го з військовими почестями. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Закарбований на меморіальній дошці, ще зовсім юний, але мужній воїн, є прикладом справжнього патріотизму. Слава Героям! Герої не вмирають, адже вони разом з нами. Вони житимуть доти, доки ми про них пам'ятатимемо.
