Про гендерну рівність
Гендерна рівність прав та можливостей жінок та чоловіків є однією із ключових умов сучасної демократії. Забезпечення рівних прав жінок та чоловіків є не тільки моральною вимогою, а й правовою нормою, що означає однакові права, обов’язки та можливості для жінок і чоловіків у усіх сферах життя: в освіті, праці, сім’ї, політиці тощо.
Гендерна рівність — це фундаментальна складова прав людини та принцип демократичного суспільства.
В Україні державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:
• утвердження ґендерної рівності;
• недопущення дискримінації за ознакою статі;
• застосування позитивних дій; • запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
• підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
• виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
У разі проявів дискримінації за ознакою статі громадяни України можуть звертатися:
• до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Житомирській області (омбудсмена) за тел. 0800-50-17-20, 044-299-74-08; до суду з позовом про захист прав;
• до Національної поліції за телефоном 102 (у випадках, що мають ознаки правопорушень або злочинів);
На території Ушомирської сільської ради:
• до уповноваженої особи, яка проводить роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства за ознакою статі, надання допомоги і захисту постраждалим особам, а також роботу з кривдниками - керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Сантарської О.Г. моб. т.ел 0987183304
• до поліцейського офіцера громади Маліновського Сергія Сергійовича тел 0978740953
Відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок” гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Гендерна рівність передбачає рівні можливості для розвитку, участі у суспільному житті, реалізації професійного та особистого потенціалу без обмежень, пов’язаних зі стереотипними ролями.
Гендерна рівність означає, що всі люди, незалежно від статі, мають однакові можливості для розвитку своїх здібностей і свободу вибору. Це також передбачає врахування різних потреб і прагнень жінок і чоловіків з метою створення справедливого суспільства
Серед ключових аспектів можна виділити: Рівні можливості у працевлаштуванні та справедлива оплата праці.
Метою Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (із змінами і доповненнями) є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.
Розділом III цього Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок у громадсько-політичній сфері, зокрема рівних виборчих прав з чоловіками під час висунення кандидатів у народні депутати України. Призначення на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється з дотриманням представництва кандидатур кожної статі. Дискримінація за ознакою статі при прийнятті на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування і під час її проходження забороняється. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування відповідно до кваліфікації і професійної підготовки незалежно від статі претендента.
Нормами ст. ст. 17-19 забезпечується дотримання прав та можливостей у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
На роботодавця покладено обов’язки:
• створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
• вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише за ознаками однієї статі, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу. У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.
Розділом V Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній підготовці.
Держава забезпечує рівні права та можливості жінок і чоловіків у здобутті освіти.
Навчальні заклади забезпечують:
• рівні умови для жінок і чоловіків під час вступу до навчальних закладів, оцінки знань, надання грантів, позик студентам;
• підготовку та видання підручників, навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка, та спрямованих на формування ненасильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, поваги до людської гідності та статевої недоторканості;
• виховання культури ґендерної рівності, ненасильницької поведінки, взаємоповаги та рівного розподілу професійних і сімейних обов’язків між жінками та чоловіками. Засоби масової інформації відповідно до законодавства сприяють недопущенню:
• дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі;
• поширення матеріалів, що відтворюють чи зміцнюють дискримінаційні уявлення про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, схвалюють або провокують дискримінацію за ознакою статі чи насильство за ознакою статі, включаючи сексуальне насильство.
Засоби масової інформації можуть ухвалювати кодекси професійної етики та інші корпоративні стандарти з метою запобігання насильству за ознакою статі, у тому числі всім формам насильства стосовно жінок, та виховання поваги до гідності кожної людини незалежно від статі.
Ст. 24 Закону, для осіб винних в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, встановлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормативно-правові акти з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків:
Основні міжнародні правові акти для впровадження принципів ґендерної рівності
• Статут ООН і Статут Міжнародного суду
• Загальна декларація з прав людини
• Конвенція Організації об’єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативний протокол до неї • Пекінська декларація та Платформа дій
• Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй • Цілі сталого розвитку ООН до 2030 року, визначені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1
• Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», ухвалена Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р., та резолюції Ради Безпеки ООН 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2242, 2467, 2493, які разом формують порядок денний «Жінки, мир, безпека»
• Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським
• Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони
Національні нормативно-правові акти з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»
• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
• Указ Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» • Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 травня 2025 р. № 439-р «Деякі питання реалізації Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року»
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1544-р «Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року»
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1578 «Про затвердження плану заходів з реалізації зобов’язань Уряду України, взятих в рамках міжнародної ініціативи «Партнерство Біарріц» з утвердження гендерної рівності»
• Указ Президента України від 14 травня 2021 року № 225 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію людського розвитку»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 930 «Деякі питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1190-р «Деякі питання забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку в Україні»
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. № 1517-р «Питання збору даних для моніторингу гендерної рівності» Накази Міністерства соціальної політики:
• від 14.04.2020 № 257 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оцінювання гендерного впливу галузевих реформ»
• від 09.08.2021 № 448 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення гендерного аудиту підприємствами, установами та організаціями»
Додатково:
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 р. № 815-р «Про схвалення Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації на 2023-2025 роки» • Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. № 1163-р «Про схвалення Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердження операційного плану заходів на 2022-2024 роки з її реалізації» • Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 1128-р «Про схвалення Концепції комунікації у сфері гендерної рівності» • Наказ Міністерства фінансів України від 02.01.2019 № 1 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі».
Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя. Гендерна політика – це політика захисту прав чоловіків та жінок, створення рівних можливостей для реалізації в соціумі чоловіків і жінок. Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів.
Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються статті 21, 51.
Частина третя статті 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.
Окрім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, прийняту в 1979 році, Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права (1976 року).
На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року, згідно якого державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:
• утвердження гендерної рівності; • недопущення дискримінації за ознакою статі;
• застосування позитивних дій;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків; підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
• виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі. Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), у соціальній сфері (ст. 21-25).
Насправді ж гендерна рівність — це не про те, щоб жінки працювали у “чоловічих” професіях або навпаки, а про цінність кожного внеску: і чоловічого, і жіночого. Гендерна рівність — це не про однаковість, а про рівну цінність людської гідності. Суть рівності: цінність праці без гендерних стереотипів
Гендерна рівність — це не про фізичну схожість або одноманітність у роботі. Це насамперед про рівне визнання цінності людської праці, незалежно від того, хто її виконує.
Гендерна рівність — це не про примушення жінок до виконання “чоловічих” завдань чи навпаки. Це про зняття ярликів і стереотипів, що принижують цінність людської праці.
Гендерні стереотипи обмежують суспільство, штучно звужуючи коло можливостей для обох статей. Гендерна рівність у професіях — це не лише про справедливість, а й про ефективність, адже, відмовляючись від стереотипів, ми розширюємо простір для розвитку талантів і потенціалу кожної людини.
Освіченість і критичне мислення — ключі до подолання обмежень.
Юридичне забезпечення гендерної рівності є фундаментом, на якому будується справедливе суспільство. Але справжня гендерна рівність можлива лише тоді, коли суспільство готове змінити свої переконання, руйнуючи стереотипи і підтримуючи рівність не тільки на папері, але й у повсякденному житті.
Закони — це перший крок до гендерної рівності.Однак,без суспільної підтримки та усвідомлення важливості цих змін вони залишаються формальністю. Рівність у правах, можливостях і ставленні відкриває двері до інновацій та сталого розвитку.
На виконання зобов’язання забезпечення наскрізності принципів гендерної рівності в освіті, взятого Урядом України в рамках міжнародної ініціативи “Партнерство Біарріц” з утвердження гендерної рівності, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 р. № 1163-р схвалено Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року.
Метою Стратегії є забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації у сфері освіти, для всіх учасниць/учасників освітнього процесу, на всіх рівнях освіти шляхом запровадження змін у структурно-організаційному та змістовно-процесуальному аспекті.
Реалізація Стратегії сприятиме досягненню чотирьох визначених стратегічних цілей:
1. Комплексне впровадження принципів, політики й заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності та недискримінації у нормативно-правових документах у сфері освіти як одне з ключових питань фундаментальних прав і пріоритетів у контексті євроінтеграції.
2. Посилення ролі закладів освіти у координації дій суб’єктів реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти, запобігання та протидії насильству і дискримінації та вдосконалення освітнього процесу на засадах рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі.
3. Посилення компетенції й можливості професійної спільноти фахівчинь і фахівцівз питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, розширення міжнародного співробітництва у напрямку забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
4. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації, впровадження практик інклюзивності у сфері освіти як основи для подолання наслідків військових дій і післявоєнної відбудови України. Серед принципів, на яких ґрунтується Стратегія, визначено відкритість і прозорість, оптимальність варіантів розв’язання проблем, орієнтація на кращі міжнародні стандарти та практики у сфері освіти, широке, активне залучення жінок і чоловіків та всіх заінтересованих сторін до реалізації, досяжність цілей та вимірюваність очікуваних результатів її реалізації.
